35-річчя Революції на граніті

Перший Майдан: люди і події
Короткий довідник

Вступ

Упродовж майже 70 років Україна перебувала у складі Радянського Союзу – тоталітарного державного утворення, керованого комуністичною партією. У складі цієї імперії перебувала низка так званих радянських республік, а столицею була російська Москва.

Проте вже в середині 80-х років ХХ століття Радянський Союз переживав масштабну кризу, що охопила більшість галузей. Щоб врятувати державу, комуністична партія вдалася до певної лібералізації суспільного та політичного життя, ініціювавши «перебудову». Це стало поштовхом до відродження національних рухів в окупованих Росією республіках.

Однак до кінця 80-х років ХХ століття суперечності й непослідовні дії у здійсненні реформ лише поглибили суспільну кризу та викликали невдоволення тієї частини суспільства, яка прагнула цілковитого повалення тоталітарного режиму.

На початку 90-х років ХХ століття в Україні відбулися парламентські вибори, де чверть мандатів отримали національно-демократичні кандидати. Хоча більшість – 239 депутатів – становили комуністи. Незважаючи на це, у липні 1990 року Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України, де йшлося про широку політичну та економічну автономію.

Проте документ передбачав, що у подальшому Україна увійде до оновленої радянської імперії шляхом укладання нового «союзного договору». Комуністи розглядали це як поступку, що дозволяла подовжити життя Союзу. Водночас національно-демократичні сили вважали Декларацію першим кроком на шляху до проголошення повної незалежності та організовували численні акції, де закликали не підписувати новий союзний договір.

Українській молоді такі акції здавалися не надто дієвими. Орієнтуючись на своїх однолітків, які відіграли важливу роль у подіях «оксамитових революцій» у Східній Європі наприкінці 80-х років ХХ століття, що спричинили повалення комуністичних режимів, українські студенти шукали ефективніші інструменти, які дозволили би позбутися диктату комуністичної партії та наблизити незалежність України.

Голодування було визнано найбільш оптимальною формою протесту, яка давала можливість, на думку організаторів, домогтися поставлених цілей. Так почалися події, що увійшли в історію як Революція на граніті. Вони стали каталізатором змін, що посприяли відновленню української незалежності, боротьба за яку тривала впродовж ХХ століття: від проголошення УНР, діяльності ОУН й УПА, шістдесятників, дисидентів до українських Майданів, серед яких першим масовим протестом стали події жовтня 1990 року на гранітних плитах середмістя Києва.

Розділ І. Суть і форма протесту

Де відбувався протест

Основною локацією студентського протесту була площа Жовтневої революції у Києві, нинішній Майдан Незалежності. Тут розгорнули наметове містечко та розставили розкладачки для голодуючих. На стрічці, якою був огороджений табір, протестувальники повісили аркуш з написом «майдан Незалежності».

Чому протести отримали назву “Революція на граніті”

Площа, де відбувалося студентське голодування, на той час була облицьована гранітними плитами. До п’ятої річниці з ініціативи Олеся Донія було видано книжку «Студентська революція на граніті». Після цього протест, який до того називали Студентським голодуванням, отримав назву «Революція на граніті».

Як народжувався протест

Ідея голодування народилася влітку 1990 року в середовищі Студентського братства Львова під час відзначення п’ятсотріччя Запорозької Січі. Ініціатори орієнтувалися на болгарських студентів, які у 1989 році оголосили голодування проти керівництва країни.

Студентське братство Львова налагодило контакти з іншими студентськими організаціями — Українською студентською спілкою та іншими. На спільній нараді ухвалили рішення розпочати акції протесту на початку жовтня 1990 року.

Хто очолив протест

Лідерами протесту стали голова СБЛ Маркіян Іващишин, голова УСС Києва Олесь Доній, співголова акції — Олег Барков.

Голодування як форма протесту

Голодування стало символом жертовності. Учасники були готові навіть загинути за свої переконання. Радянська система карала за інакодумство, тому учасники акції спиралися на ідею ненасильницького спротиву. Організатори вважали, що емоційний вплив голодування підніме молодь на загальноукраїнський страйк.

Початок

Акцію планували провести під будівлею Верховної Ради, але зранку 2 жовтня її оточила міліція. Частина мітингувальників вийшла на площу Жовтневої революції, де ввечері й розгорнули наметове містечко.

Символ

Символом протесту стала біла пов’язка на головах голодуючих. Її мали право носити лише ті, хто брав участь у голодуванні. Охоронці мали чорні пов’язки.

Вимоги протестувальників

Студенти висунули п’ять головних вимог:

Відставка голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола.
Дострокове припинення повноважень Верховної Ради УРСР і проведення нових виборів на багатопартійній основі.
Недопущення підписання нового Союзного договору.
Повернення солдатів-строковиків в Україну.
Прийняття закону про націоналізацію майна КПРС і ЛКСМУ.

Побут протестувальників

Наметове містечко мало штаб, пресслужбу, імпровізовану кухню та медпункт. Учасники спали по 4–5 годин, діяла система перепусток і реєстрації. Комендантом табору був студент Тарас Корпало.

Кияни підтримували протестувальників, приносячи теплі речі, термоси, чай і листи підтримки.

Протестні акції

Активісти проводили пікети, марші, «живі ланцюги», страйки у вишах, роздавали листівки, щоб залучити якомога більше людей.

Відомі протестувальники

Серед учасників: В’ячеслав Кириленко, Олег Тягнибок, Ярослав Рущишин, Павло Розенко, Остап Семерак, Анжеліка Рудницька, Неда Неждана, Соломія Павличко, Тарас Прохасько, Вахтанґ Кіпіані та інші.

Відомі українці, які підтримали студентів

Ігор Юхновський, Степан Хмара, Яків Зайко, Ліна Костенко, Олесь Гончар, Оксана Забужко, Марія Бурмака, Оксана Мешко, Василь Овсієнко, Євген Пронюк та багато інших.

Результати Революції на граніті

Виконано

Не підписано новий Союзний договір.
Прийнято закон про проходження строкової служби українцями лише на території республіки.
Відставка Віталія Масола.
Створено комісію щодо націоналізації майна КПРС та ЛКСМУ.

Не виконано

Не відбулися дострокові вибори до Верховної Ради, через що комуністична більшість збереглася і гальмувала демократичні процеси.

Значення студентського голодування

Революція на граніті заклала традиції демократичних ненасильницьких протестів — майданів, які спиралися на самоорганізацію та солідарність.

Вона змінила політичний вектор УРСР, створила передумови для проголошення незалежності України та довела ефективність громадянського спротиву.

Сформувалося покоління активістів, які згодом стали рушійною силою Помаранчевої революції та Революції Гідності.

Розділ ІІ. Хроніка протестів жовтня 1990 року

2 жовтня – Початок голодування, розгортання наметового містечка.
3 жовтня – На площі вже 49 наметів, 137 голодуючих.
4 жовтня – Прибувають студенти з усієї України.
5 жовтня – Візит Леоніда Кравчука, вперше трансляція по телебаченню.
6 жовтня – Масова підтримка киян, близько 50 тисяч людей на площі.
8 жовтня – Олесь Гончар виходить з КПРС на підтримку студентів.
9 жовтня – Круглий стіл між студентами і Верховною Радою.
10 жовтня – До акції долучаються депутати-голодувальники.
11 жовтня – Пресконференція студентських лідерів.
10–14 жовтня – Хрещатик перекрито, тривають страйки.
15 жовтня – Загальний страйк, близько 100 тисяч людей. Доній виступає у Верховній Раді.
16 жовтня – Погоджувальна комісія з представниками студентів.
17 жовтня – Верховна Рада ухвалює постанову, що задовольняє вимоги студентів. Завершення протесту.