Міський голова ПЕТРО БРОВКО: «Ми не повинні робити речі, за які буде соромно століттями!»

Про геополітику та патріотизм, мир та популізм, плани та перспективи – в новорічному інтерв’ю «Краянам» міського голови

- Петре Петровичу, здається, зовсім нещодавно ми з Вами спілкувалися – аналізували-планували на рік 2018-й, а він от вже добіг фінішу. Цей рік був для українців та України черговим роком випробування на міцність духу в усіх його проявах. Тож нам з Вами є про що поговорити. Спершу попрошу Вас визначити події, які стали знаковими у 2018-му.

- Події в нашій неньці-Україні відбуваються досить швидко-плинно, в цьому році було багато знакових для нашої держави подій. Під кінець року сталися події, які підтверджують правильність обраного курсу та підтримку держави України. Маю на увазі погодження з МВФ про надання нового траншу, а ще створення єдиної помісної української православної церкви. Багато хто ще не встиг те усвідомити і зрозуміти, але ми стали творцями і свідками історичної події: більше 300 років українці шукали вихід на власну помісну автокефальну церкву. І ця подія відбулася!

До знакових подій можна віднести і те, що Європарламент розблокував статтю щодо впровадження Україною Угоди про асоціацію з ЄС, згідно якої Україна має право за власним бажанням, при дотриманні визначених принципів та цінностей, подати заявку на членство в ЄС. НАТО дало нам зрозуміти, що на нас чекає, незалежно від ситуації, в якій ми опинилися. Бо ми позиціонували себе як держава, яка вміє тримати удар, як держава, яка спроможна себе захищати. В цілому світ зрозумів, що Україна – держава з колосальним економічним потенціалом і стратегічною позицією для всього світу.

- Ви так гордо та патетично це промовили!

- Бо я пишаюся тим, що я – українець. Завжди про це кажу і прагну, щоби це робили всі. Не цькували самі себе і своїх, а гордо несли себе, як велику націю.

- За цей рік відчули зміну ментальності українців? Чи стали вони ставитися до незалежності як до святості, чи приймають досі як данину? І ще: за ці роки люди стали більше відчувати себе значимими в суспільстві, що їхній голос чогось таки вартує?

- Помітно, що в останні 4 роки відсоток патріотичних українців зріс втричі. На сьогодні ми маємо практично 75 % людей, які розуміють, що потрібно краще жити у власній державі, з власною мовою і власними приниципами, з власним керівництвом і вирішувати власні проблеми. Запотіле люстерко ми протерли, і вже можемо побачити, хто є хто.

- Одним із прикладів проекції люстерка на "хто є хто" є створення помісної церкви. У нашому місті переважна більшість храмів Московського патріархату. Хто повинен зробити перший крок, як відбуватиметься процес у нас?

- В нашому місті процес відбуватиметься цивілізованим демократичним шляхом. Не революційним! Шкода, що дехто не зрозумів ситуації і подумав, що десь хтось в когось щось відбере. Що у прихожан нічого не зміниться, окрім юридичної адреси. Ми просто повинні збудувати власну церковну ієрархію – ми на те заслуговуємо, бо наша церква вчетверо старша від тієї, під якою ми були. Вселенський патріарх повірив в українців, в те, що вони можуть відродити свою патріархальність. Ми це зробили, а громадяни зрозуміють, що у нас є наша помісна церква, на терені рідної їм України. І буде все добре. Люди мають зорієнтуватися. Це звичайний процес, який вже почався.

- Процес буде непростим.

- Він не буде таким, яким його малюють. Багато хто заважає йому, завдаючи шкоди українцям. Уявіть собі: тільки в ніч перед Собором 600 тисяч фейків було закинуто російськими хакерами в мережі! Я дуже далекий від соціальних мереж і раджу це зробити усім, якщо вони бажають жити власною свідомістю і керуватися власним розумом.

- Ви вірите в Бога?

- Вірю, що є Небесна сила, яка впливає на наше життя, допомагає, направляє. На моє тверде переконання, церква повинна об’єднувати, заспокоювати, розвертати людей один до одного, а не калічити свідомість, стравлювати. Роль будь-якої духовної інституції надзвичайно велика, особливо в період, коли у нас йде війна, є зовнішня загроза. Водночас нам потрібно розібратися в щирості того, до кого ми приходимо. Це головне, що нам потрібно зробити. Подивіться, чи щиро вам це проповідують, чи заслуговують вони на те, щоби щиро припадати перед ними на коліно.

- Були у Вашому житті приклади, які служили підтвердженням думки про існування Бога?

- Так. І це відбувається чи не щоденно. Якщо ти зробиш якийсь добрий вчинок – отримаєш віддачу в іншому. Цей процес регулюється зверху.

«На дивані не буває патріотизму»

- Не пам’ятаю, хто казав з відомих, але ця цитата мені подобається: «Справжній патріот — це людина, яка, заплативши штраф за неправильну парковку, радіє, що система діє ефективно».У нас поки ще так: лаять систему, уникають сплати податків, виплачують зарплату в конвертах, але водночас ходять у вишиванках та прикладають руку на серце, коли лунає гімн. Це не той патріотизм, який має бути, він фальшивий.

- Не тільки це, а ще й вигукуємо ганебні слова щодо інших, немов усі їм зобов’язані. Це не патріотизм, це – бажання ввести в оману оточуючих, жити за рахунок тих, хто навколо, при цьому не беручи участі в житті держави, міста. На дивані не буває патріотизму. Це однозначно! І час це підтверджує.

- Ви – міський голова, представник і народу, і держави. Все, що зараз діється в політичному житті країни Вам подобається? Певно, є те, що напружує?

- Надзвичайно напружує те, що ми, українці, чубимося між собою. Дратують (я розумію, що це замовне) рейтинги популярності, що поширюються... Невже ми не розуміємо, що цю сторінку ми вже перегортали? Ви хочете знову до цього повернутися? У нас немає на це часу і можливостей. Ми повинні рухатися. Рухатися з приростом більше 3% валового національного продукту. Це дає шанс нам стати європейською країною, де кожен буде захищений. Так, у нас є море проблем, але від того, що ми рвемо на шматочки один одного, проблеми не вирішаться. І я хотів би, щоб українці зрозуміли, що популізм – такий же жахливий ворог, як і Російська федерація.

- Наступний рік – рік виборів. Мене починає вже лихоманити, а Вас?

- Знаєте, я все життя мріяв (я все ж пять скликань міський голова!) дожити до того моменту, щоби ми не хвилювалися за вибори. А коли перестанемо хвилюватися? Тоді, коли прізвище наступного очільника не зможе змінити суть і напрямки розвитку держави. Нам ще трішечки треба дійти до цього моменту, коли прізвище не буде грати ролі. Тому що буде суспільство і інші органи державної влади, де просто буде виконавець посадових обов’язків. В Україні вже є певний запас міцності, але він дуже-дуже малий. Хочеться ще пройти цей надскладний 2019-й рік, аби ми знову ж були впевнені, що рухаємося в потрібному руслі.

- Ми з Вами це побачимо?

- Побачимо. Чомусь мені здається, що в українців вистачить глузду зрозуміти в чому істина, і ми відділимо мух від котлет.

«Місто крокує вперед»

- Місто наше змінюється, стає дедалі красивішим, комфортним, і це не може не тішити навіть суворих скептиків. Прикметно, що раніше, коли люди хотіли сфотографуватися, то шукали красиву панораму. А зараз є чимало чудових локацій. Це підтверджують світлини могилівчан, якими рясніють соцмережі. В такому оновленні Ви – локомотив, хедлайнер. І це треба визнати.

- Справді, ми багато чого зробили в цьому році (і не лише в цьому) в благоустрої міста. Єдине, що кліматичні умови вносили свої корективи в наші плани. Місто стає кращим, світлішим і ми продовжимо над цим працювати.

- Підходимо до «золотого стандарту» подібного формату інтерв’ю: по-діліться з могилівчанами планами на рік 2019-й.

- Вони перегукуються з планами 2018-го – прагнемо допрацювати все, що розпочали. Завершуємо об’єкти, продовжимо працювати над дорогами, інфраструктурою міста в цілому. Ситуація зі страховою медициною полегшиться, коли в 2019-му запрацює другий рівень медицини. Витрати на утримання медичної галузі змусили нас призупинити деякі наші заплановані інфраструктурні проекти. Хочу, аби громадяни зрозуміли, що наша лікарня обслуговує 6 районів Вінниччини, а утримуємо її ми одні – з одного лише бюджету міста Могилева-Подільського! Це певна соціальна несправедливість, але що є, те є. Не дивлячись на це, ми горді тим, що у нас є така лікарня, і будемо робити все, аби вона була найкращою у Вінницькій області. Будемо залучати молодих фахівців, сімейні пари. Цього року на базі ОЛІЛ ми відкрили центр гемодіалізу. Люди, які їздили по 2 рази до Вінниці, зараз мають можливість отримати цю надзвичайно важливу процедуру у нас. Подібних центрів є два на всю Вінниччину, у Вінниці працюють 4 таких апарати, а у нас - 6! Натепер проводимо ремонт у кардіологічному центрі – дуже важливій структурі сучасної медицини. Як для людини головним органом є наше серце, так і цей центр – для медицини.

Безумовно, місто крокує вперед. Введено в експлуатацію спортивний майданчик, працюємо над стадіоном на перспективу, над розширенням спортивних напрямків нашої ДЮСШ. Вже виконані усі найважчі внутрішні роботи в плавальному басейні, в одному приміщенні буде фактично два басейни: для дорослих, і для малечі. Завершили ремонт художньої школи, зробили два чудових виставкових зали. Діти вже навчаються не у вологому приміщенні, а світлому і гарному, ще й історичному! Багато чого вже зроблено.

- Щойно міська рада затвердила міський бюджет. Оцініть його та відповідні можливості в реалізації задуманого.

- В бюджеті на 2019 рік немає якихось великих планів. Головним завданням на рік наступний (повторюсь) буде завершити все, що розпочали. Ми не стоїмо на місці, а рухаємося. Якщо ожеледиця – тихіше їдемо, якщо сухо – швидше, працюємо гальмами.

«У нас є всі необхідні перспективи, аби стати

потужною державою»

- Знаю, що зустріч нового року Ви сприймаєте як звичайну зміну чергової календарної дати. Попри те, все ж створюєте в місті святкову атмосферу Нового року та Різдва.

- Святкову атмосферу створюємо для того, щоби сказати, що прожили рік і давайте підготуємося морально до зустрічі нового року. Як результат отих 365 днів, аби озирнутися, що забув, а що з собою взяти, чи на що звернути увагу. Тому ці свята потрібні, але я не надаю їм такого значення, як релігійним. Календарна дата – як перебігла 12-та година, і все. Головне для людей – релігійні свята, як-от Різдво Христове.

- Що Ви чекаєте від 20-ть 19-ть?

- Спокою і миру перш за все. Хочу, щоби зрозуміли: не залежить від Президента, як головнокомандувача, чи прем’єра буде у нас мир, чи ні. Це – глобальна проблема, створена надзвичайно дикою та агресивною державою. Так, треба робити все, аби швидше настав мир – це надзвичайно важливо. Але ми не повинні робити речі, за які буде соромно століттями. Як те вже відбувалося в нашій історії. Ми повинні бути наполегливими, терпеливими, перестати бути популістами, повинні згуртувтися навколо людей з лідерськими якостями, і з ними рухатися далі. Хочу цього побажати усім нам. Бажаю пройти цей складний 2019 рік, – рік виборів, щоби ми не наробили дурниць. Україна має всі необхідні перспективи, аби стати потужною державою. Переконаний, що вона такою і буде!

- Психологи радять, аби побажання здійснилося, треба його говорити не в майбутньому часі, а в доконаному. Тож, перефразуючи Вас, підсумую: в наступному році ми живемо в мирі та злагоді, в щасливій та заможній державі Україні!

- Я переконаний на всі 100%, що це буде так. Житимемо у вільній незалежній нашій Україні. Відновимо статус-кво, повернемо всі наші території, відновимо ті ушкодження, які отримали українці. Мирного, спокійного усім українцям Нового року! Слава Україні!