17 лютого 2015 року загинув, захищаючи Батьківщину, воїн Могилів-Подільського прикордонного загону Герой України старший лейтенант В’ячеслав Семенов.

На війні у кожної людини своя доля. Хтось пройде крізь пекло боїв цілим, а хтось потрапить під перший же ворожий снаряд. Один встигає зробити дуже багато, а інший – тільки дивується, чому так вийшло. Кожен проявляє себе по-різному. Намагаючись вижити, хтось заховається, не беручи «дурного в голову і тяжкого в руки», а хтось, не жаліючи сил і, нехтуючи смертельною небезпекою, змінює сюжет вистави під назвою «життя» на масштабній сцені кривавого театру бойових дій.

Надзвичайно скромний, порядний, за будь-яких обставин стриманий і спокійний, офіцер запасу В’ячеслав Семенов, призваний у ході першої хвилі мобілізації в серпні 2014-го до Могилів-Подільського прикордонного загону, саме з тих, хто залишив яскравий слід в історії. Не лозунгами чи промовами, а своєю внутрішньою силою, людяністю, неймовірною працездатністю, умінням за складних життєвих обставин згуртувати людей, прикривши їх від загрози.

Народився В’ячеслав Анатолійович Семенов 23 липня 1969 року у Жмеринці на Вінниччині. У 1987 – 89 роках проходив строкову службу. Закінчив Вінницький політехнічний інститут. Працював на Жмеринському заводі «Сектор», згодом на Південно-Західній залізниці. Любив електроніку і техніку, мав власні винаходи. А ще - він із задоволенням грав на флейті. Звуки цього чарівного інструмента дарували йому натхнення та піднесений настрій.

Інженерна справа була для нього не просто професією, а щирим захопленням. Відремонтувати зламаний телевізор, розібратися в мікросхемі або ж сконструювати якийсь пристрій для допомоги в домашньому побуті – для В’ячеслава в радість.

Перебуваючи в зоні бойових дій в районі Дебальцевого, попри постійну зайнятість і брак часу, якщо у когось із бійців виходив з ладу мобільний, – В’ячеслав із задоволенням «повертав його до життя». Коли ж розриви російської артилерії пошкодили кабелі зв’язку на блокпосту «Балу», – безстрашний інженер не дочікуючись допомоги спеціалістів, кидався у пекло куль та осколків і самотужки відновлював пошкоджені комунікації.

Заступником начальника першої прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури Могилів-Подільського прикордонного загону старший лейтенант В’ячеслав Семенов прибув на блокпост «Балу» 9 лютого 2015 року. Того дня із самого ранку тривала артпідготовка, потім, не припиняючи вогонь, на блокпост прорвався ворожий танк. Командуючи блокпостом, В’ячеслав зумів організувати відсіч і невдовзі машину було пошкоджено, а ворожу піхоту відкинуто назад.

Наступило коротке затишшя… в цей час воїни говорили про рідних. В’ячеслав з теплотою згадував батьків, дружину, доньок, а особливо – онука. Тут він міг собі дозволити те, чого ніколи не обговорював з хлопцями. В розмові з бійцями він не виявляв слабкості навіть найменшим натяком, був спокійним і зібраним. З бійцями спілкувався так, щоб вони жодним чином не відчували дискомфорту або зайвої дистанції. Звернення «Славік» – було у воїнів не проявом панібратства, а навпаки – абсолютної довіри і тільки тому, що він сам завів такий порядок. При чому, як тільки з’являвся хтось сторонній, хлопці одразу починали дотримуватися Статутних вимог: авторитет керівника – святе! Він був справжнім командиром, котрий не покидав підлеглих у важку хвилину. Дуже переймався долею України. У хвилини короткого перепочинку все наголошував: «Ось закінчиться війна, приїдемо додому, зберемося родинами і згадуватимемо усе, як страшний сон…»

Ранок 11 лютого розпочався з чергового артобстрілу. На цей раз до мінометів та гаубиць приєдналися «Гради». Наступного дня – артпідготовка, а за нею – танк. Грізна машина, зупинившись у кілометрі від блокпоста, стріляла прямою наводкою. Прикриваючись вогняним валом, підступала ворожа піхота. Прикордонники, відбиваючись за допомогою автоматів, кулеметів та підствольних мінометів, наносили ворогу великі втрати. Після бою на блокпосту - лише залишки бетонних блоків та техніки, знищеної напередодні. Але терористи і далі продовжували стріляти - цього разу кулеметним вогнем з башти танку.

13 та 14 лютого – розриви мін, вогонь «Градів» та артилерії. Прикордонники, перебуваючи в бліндажі, по черзі вискакували і спостерігали за дорогою, аби не пропустити підхід броні та піхоти супротивника. Танк, що маневрував у полі біля позицій прикордонників, почав стріляти. У відповідь – прицільний вогонь, але машину, наче хто «заговорив» і їй тричі вдавалось заїхати на блокпост. Бійці таки змусили танк відійти, а, прослухавши розмови ворога через трофейну радіостанцію, дізнались: терористам поставлено завдання знищити їх будь-якою ціною… Втрати ворога та відвага оборонців блокпоста деморалізували супротивника і хлопці зрозуміли, що бойовики не мають бажання йти в атаку, а дехто після оголошення Мінського перемир’я навідріз відмовлявся воювати.

15-16 лютого у пам’яті бійців залишилося як «затишшя перед боєм». 17 лютого о 09.00 ранку почалося справжнє пекло. Спочатку їх «почастували» артилерійським вогнем. Воїни постійно спостерігали за дорогою, аби не пропустити ворога. Старший лейтенант Семенов разом із прикордонником Олександром Степаницьким вибігли, щоб оцінити обстановку. В цей час на прямий постріл вийшов ворожий танк. Коли дим розвіявся, всі побачили, що вагончик розбито вщент. Степаницький, отримавши поранення, сповз у бліндаж. В’ячеслав лежав на землі важко поранений, але ще живий. Командира занесли в укриття, викликали лікаря, зняли бронежилет. Лікар збирався оперувати Семенова, але було запізно: осколок прорізав задню пластину бронежилета і смертельно поранив офіцера.

Після загибелі командира захисники блокпоста раз за разом відбивали атаки ворога, що здійснювались за підтримки чотирьох БМП, двох танків та великої кількості піхотинців. Армійцям вдалося знищити танк та БМП з ворожим командиром. Терористи намагалися витягти свого ватажка, але шквальний вогонь бійців не давав ніяких шансів. Хлопці запропонували ворогу здатися, гарантуючи життя і медичну допомогу, але екіпаж продовжував стріляти, то ж бійці закидали його гранатами. Вогонь припинився, але на блокпост заїхав інший танк. Знешкодити його не вдавалось. Проте при спробі відійти полем на Чернухіно, його наздогнали, перебивши пострілом гусеницю. Танкісти накивали п’ятами…Дякуючи хлопцям з 128 гірсько-піхотної бригади, які виручили прикордонників патронами, чимало терористів залишилися в лісосмузі на втіху чорним воронам.

18 лютого. Після команди про передислокацію, воїни усе, що не могли забрати, знесли в бліндаж. Група прикриття, підірвавши усю зброю, мала виїхати на БМП, де знаходились тіло загиблого командира. Якби було знаття, що в критичний момент «підведе» акумулятор бойової машини, загиблого винесли б на руках…Довгий час тіло В’ячеслава Семенова залишалось на території, зайнятій сепаратистами, і лише 5 березня 2015-го зусиллями небайдужих людей було доставлене до рідного дому і поховане за усіма християнськими звичаями…

Перейнявшиcь цією трагічною історією, стає зрозумілим: патріоти не беруться нізвідки! Допоки одні просиджують перед телевізором в очікуванні кращих часів, інші наполегливо намагаються змінити світ. Яка ж сила керує сміливцями, спонукаючи їх до гідних вчинків? Тією силою є любов до Батьківщини, прагнення бачити її вільною, заможною, мирною, процвітаючою. Саме до такої категорії і належить воїн-прикордонник В’ячеслав Семенов. Його ім’я навічно зорітиме у сузір’ї Героїв, що віддали своє життя за рідну землю.

За виняткову мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі старшого лейтенанта В’ячеслава Семенова нагороджено високими державними нагородами: Золотою Зіркою Героя України та Орденом Богдана Хмельницького (посмертно).

На честь офіцера-прикордонника, якому посмертно присвоєно військове звання «капітан», у його рідному місті Жмеринці встановлено меморіальні дошки – на будівлі управління Південно-Західної залізниці та фасаді школи, де В’ячеслав навчався.

Його ім’я занесене до Меморіалу шани міста Могилева-Подільського та увічнене у Меморіалі загиблим прикордонникам.

В пам'ять про бойові заслуги Героя України старшого лейтенанта В’ячеслава Семенова Указом Президента України Петра Порошенка у серпні 2017 року Могилів-Подільському прикордонному загону присвоєно його славне ім’я, яке віднині є символом воїнської доблесті, честі та слави для усіх поколінь прикордонників.

Людмила Катеринич