В жалобі нація притихла,Свічки на кожному вікні.Голодомор – найбільше лихо,Був у тридцяті ті страшні.

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.

22 листопада учні 11 класу гімназії №5 ( класний керівник Завроцька Л.В.) спільно з працівниками міської публічної бібліотеки №2 провели урок - реквієм«Голодомор – чорна сповідь моєї держави» . Ведучі заходу ознайомили присутніх із трагічними сторінками голодомору. Науковий співробітник краєзнавчого музею Руссу А. В. ознайомила присутніх із трагічними сторінками тих страшних подій української історії, зокрема і фактами голодомору безпосередньо в нашому краї. На заході присутні згадали про жахи голоду 1932-33 років, про загибель мільйонів людей, про трагізм, який ховається за словом «голодомор».

Хвилиною мовчання та горінням свічок згадали закатованих голодом жертв геноциду українського народу.

Наприкінці заходу був проведений огляд літератури«І пам’яті свіча не згасне…», під час якого завідувач бібліотекою Лариса Пастущак ознайомила присутніх з книжковими виданнями, в яких міститься інформація про страшні роки голодомору в Україні.

Вшанування жертв голодомору – це воскресіння нашої пам’яті. Пам‘ять про знищених і невинно убієнних має об’єднати у великій скорботі всіх, хто любить Україну, незалежно від національності і мови спілкування, віросповідання чи місця проживання – тобто весь український народ.