Лави Державної прикордонної служби України Юрій Гарильченко поповнив у 2001 році - 18-річним юнаком був призваний на строкову службу, яку проходив у Могилів-Подільському прикордонному загоні в складі третьої лінійної застави. У той час вже твердо знав: його покликання – державний кордон!

По завершенні строкової юнак вступив до школи прапорщиків при Національній академії Держприкордонслужби імені Богдана Хмельницького. Навчався старанно, бо усвідомлював: охорона державного рубежу – справа відповідальна і потребує знань. По закінченні навчання відбув на Західний рубіж – до Мостиського прикордонного загону. Служив інспектором прикордонного контролю у пунктах пропуску «Шегені» та «Краковець», згодом на відділі прикордонної служби «Новоселиця» Чопського загону.

«За час служби на Західному кордоні я зустрів чимало цікавих людей, серед яких старші прапорщики Іван Рожак та Володимир Вдовін. Від них я засвоїв істину: кордон - не просто місце роботи, а зміст життя, - розповідає Юрій Гаврильченко. – Іван та Володимир навчили мене тонкощам прикордонної служби. Я прислухався до їхніх порад, б знав: все це знадобиться у майбутньому!»

Восени 2012 року, маючи за плечима певний досвід, прапорщик Юрій Гаврильченко повертається до рідного Могилів-Подільського загону. «Спочатку мене направили до складу мобільної прикордонної застави, а згодом призначили інспектором прикордонного контролю у пункт пропуску для автомобільного сполучення «Могилів-Подільський-Отач», - пригадує прикордонник. – Саме у той період виникло бажання стати офіцером. Тим паче, перед очима був приклад - мій рідний брат Геннадій – майор Держприкордонслужби. При розмові він щоразу наголошував: «Ти ж за характером, відношенням до служби, людей – справжній офіцер!»

Здійсненням мрій завадила війна на сході України. У серпні 2014 року Юрій Гаврильченко разом з побратимами відбув в зону бойових дій. Тримали оборону на Дебальцівському напрямку, зокрема, і на легендарному блок-посту Балу. Про те, що довелося побачити і пережити, розповідає небагато – досі болить душа за загиблих товаришів, за, понівечені війною, долі людей. «Знаєте, ми йшли туди не заради пільг чи інших благ, а щоб виконати обов’язок перед Батьківщиною, захистити український народ від біди» - зазначає Юрій.

Там, на війні, перед обличчям смерті прикордонник Юрій Гаврильченко не лише навчився цінувати справжню дружбу та вірне товариське плече, а й проявив виняткову відповідальність за долю інших. В час, коли українські військові після жорстоких боїв покинули займані позиції, Юрію доручили пошук важко поранених товаришів. П’ятеро з них він виявив у Дебальцівській лікарні, після чого воїнів переправили у безпечне місце - до військового шпиталю. Щоб з ними сталося, якби попали в руки бойовиків – годі й думати….

….Мрія Юрія Гаврильченка поповнити офіцерський корпус Державної прикордонної служби України здійснилася у 2016 році. Закінчивши курси, він отримує первинне звання «молодший лейтенант». Так розпочалася його офіцерська дорога.

Нині лейтенант Юрій Миколайович Гаврильченко виконує обов’язки начальника відділення інспекторів прикордонної служби відділу «Могилів-Подільський». «Роботи вистачає, - каже Юрій, - адже на нашій ділянці три міжнародних пункти пропуску! Цілодобовий потік людей, автотранспорту, вантажів вимагають чимало уваги та сил. У певних ситуаціях, крім цього, ти маєш приймати потрібні рішення, проявляти волю та впевненість».

Керівник відділу прикордонної служби «Могилів-Подільський» підполковник Олександр Бурдейний, відгукується за свого підлеглого так: «Юрій Гаврильченко з тих людей, які вирізняються винятковим працелюбством, бажанням постійно вдосконалюватися. То ж з роками його професійна майстерність зростатиме, що дає надію гарним перспективам на майбутнє».

Постійна напружена робота на державному кордоні не зробила із лейтенанта Гаврильченка бездушного прагматика. Він вимогливий, але справедливий. У колективі відділення кажуть: «Юрій Миколайович - чудовий керівник. Він з числа тих, кого називають «справжній чоловік». За це ми його і поважаємо!»

«Для мене думка колег - це своєрідний стимул, який вимагає відповідальності та сумлінності у службі, котра міцно увійшла в моє життя» - підкреслює офіцер.

Як на початку служби, так і сьогодні, лейтенант Юрій Гаврильченко, сумлінною працею множить успіхи Могилів-Подільського прикордонного загону. На його рахунку десятки затримань порушників прикордонного законодавства, виявлення незаконного переміщення через рубіж контрабандних товарів, зброї, боєприпасів, наркотичних та психотропних речовин. «Перш за все, - наголошує Юрій, - це успіх усього колективу, який діє немов злагоджений механізм. Тож, недарма, левова часта затримань належить саме нашому підрозділу - ВПС «Могилів-Подільський».

Моя розповідь про офіцера-прикордонника Юрія Гаврильченка – це лише часточка діяльності людини, яка кращі свої роки свідомо присвятила службі з охорони державного кордону. – Свою долю я обрав сам і пишаюся нею, - з гордістю підкреслює Юрій Миколайович, коли мова зайшла про доцільність вибору людиною свого життєвого шляху. На моє запитання: «Яким Ви бачите своє майбутнє?», відповів чітко: «Йти вперед і стати генералом! Адже, як кажуть: кожен, поважаючий себе воїн, мріє досягти цієї вершини!»

Тож побажаймо лейтенанту Юрію Гаврильченку мирних кордонів та здійснення омріяного!

Прес-секретар загону Людмила КАТЕРИНИЧ