В останній січневий день 2015 року Вінниця прощалася з військовослужбовцем Могилів-Подільського прикордонного загону старшим прапорщиком Ігорем Присяжнюком. Чимало вінничан, не приховували сліз. Майже півроку рідні загиблого воїна не могли провести його в останній путь і поховати по-християнськи.

З початку військового конфлікту на Сході разом зі своїми товаришами Ігор Присяжнюк відбув на охорону кордону України на Херсонщину, а з 26 червня по 6 серпня 2014 року обороняв пункт пропуску «Довжанський», що на Луганщині.

Воїн загинув 7 серпня у ході організованого прориву з оточення у «Довжанському котлі». 22 дні, під постійними масованими обстрілами з боку терористів та з російської території, тривала героїчна оборона державного кордону. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби. Під час виходу з оточення між 9-ю та 10-годиною ранку по колоні з території Росії було відкрито шквальний вогонь із артустановок «Град». В результаті жорстокого і підлого артобстрілу військової колони, поруч автомобіля, у якому перебував Ігор, розірвався снаряд. Він загинув миттєво, а за кілька секунд машина спалахнула, немов смолоскип. Зупинити рух колони, аби витягти тіло з вогню, ніхто не зміг – були б нові невиправдані жертви. То ж воно довгий час залишалося на полі бою.

Загибель воїна-прикордонника принесла невимовний біль не лише його рідним, а й друзям, колегам по службі. Довгий час вони очікували можливості віддати останні почесті герою, чиї останки залишились на неконтрольованій території. За кілька днів по загибелі Ігоря Присяжнюка місцевий священик поховав його та ще кількох воїнів у братській могилі поблизу села Єсаулівка, що на Луганщині. Згодом священнослужитель повідомив про поховання, до місця якого 23 листопада 2014 року прибула пошукова група «Чорний тюльпан». Волонтери доставили останки до Запоріжжя, де за результатами генетичного аналізу їх було ідентифіковано. І лише 31 січня 2015 року прикордонника Ігоря Присяжнюка з військовими почестями поховали на Алеї Героїв у рідній Вінниці. Довгим і трагічним виявився шлях воїна до рідного дому…

Ігор Васильович Присяжнюк народився 11 січня 1977 року у Вінниці в родині Василя Петровича та Людмили Федорівни Присяжнюків. Навчався у міській ЗОШ № 35. Педагоги школи і досі пам’ятають учня, який залюбки навчався і серйозно займався спортом. Допомагав йому у цьому рідний брат - Володимир. Хлопці щодня виходили до Південного Бугу, де опановували майстерність у греблі на байдарці та каное. Згодом цей вид спорту принесе Ігорю світове ім’я!

Пройшли шкільні роки. Юнак вступив у дорослий світ. У 1995 році хлопця призвали на строкову службу до Прикордонних військ України. Служив в Одеській окремій авіаескадрильї. Там же й залишився по закінченні строкової. У Південній Пальмірі Ігор не тільки продовжує наполегливо опановувати секрети улюбленого виду спорту, а й навчається у Південноукраїнському педагогічному університеті імені К. Ушинського на факультеті «Фізичне виховання».

Здібного та цілеспрямованого спортсмена помітили і вже скоро призначили тренером спортивної команди спорткомітету Держприкордонслужби, а згодом - інструктором спортивної команди Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Не забарились і перші досягнення: прикордонник Ігор Присяжнюк отримує почесне звання «Майстер спорту», виборює десятки спортивних нагород. То ж, цілком заслужено його вважали спортивною гордістю Прикордонного відомства. Знаним Ігор був також і у спортивних колах нашої країни. У складі Національної збірної команди каноїст неодноразово виборював чемпіонські звання, приймав участь у чемпіонаті світу по марафону в Римі та Всесвітніх іграх по неолімпійських видах спорту 2013 року в Колумбії. Про ці та інші перемоги нагадуватимуть понад півтори сотні спортивних нагород, що залишив по собі Ігор.

У 2013 році разом з дружиною Аллою Володимирівною та сином Максимом Ігор переїздить з Одеси до рідного міста. Його радо зустрів військовий колектив відділу прикордонної служби «Вінниця», де, майже 10 років, він прослужив на посаді техніка секції зв’язку. «Ігор одразу ж привернув увагу колег своєю інтелігентністю та доброзичливістю. Наділений якимось особливим шармом, він вмів спілкуватися з людьми, ніколи не дозволяв собі когось образити. До усіх справ ставився відповідально. Мав чудову родину», - пригадує заступник начальника відділу майор Олена Воротнюк.

Загалом, службі в лавах Держприкордонвідомства старший прапорщик Ігор Присяжнюк присвятив близько 20 років. Він був справжнім патріотом, щиро вболівав за долю України. Захищати територіальну цілісність та суверенітет України поїхав разом з іншими товаришами по службі, не шукаючи різних приводів та відмовок. Ігор пішов від нас трагічно та невчасно. Його земне життя згасло, а небесне сузір’я Героїв, стало багатшим ще на одну зірку, сяйво якої нагадуватиме нам про подвиг в ім’я України.

Пам’ять про героя не меркне у серцях тих, хто його знав: на честь Ігоря Присяжнюка в обласному центрі з 2015 року проходить щорічний марафон по греблі на байдарках і каное, а 2016 року його ім’ям названо одну з вулиць міста над Бугом. За сприяння командування та персоналу Могилів-Подільського прикордонного загону в його честь відкрито меморіальну дошку на фасаді Вінницької загальноосвітньої школи. У 2017 році посмертно Ігорю Присяжнюку присвоєно звання «Почесний громадянин міста Вінниці».

Указом Президента України №213/2015 від 02.01.2015 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України старшого прапорщика Присяжнюка Ігоря Васильовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ст. (посмертно).

Прес-секретар прикордонного загону Людмила КАТЕРИНИЧ